Різдво – одне з найбільших християнських свят. Його святкують по всьому світу, в кожному куточку України. І всюди є свої звичаї та традиції.
Редакція Дрогобич.City поділилась своїми різдвяними історіями, а також розпитала, як святкують у Харкові та Чернігові.
Різдво на Дрогобиччині
Анастасія Стецик,
журналістка Дрогобич.City
Спогади з дитинства про Різдво – це обгризений смачнючий пампушок, від такої спокуси не міг стриматись навіть сіренький кіт Ананас, та обламані нижні гілки великої живої ялинки – тут постарався Рижик, – ще один пухнастий шибеник.
У селі на Дрогобиччині до Святвечора та Різдва ми готувались декілька днів наперед, адже на столі у Святвечір має стояти 12 страв – всі пісні, а м’ясні нарізки, запашні ковбаси та холодець чекають свого часу у холодильнику. Мама з бабусею завжди готували капусту, голубці з картоплею, вареники, від запашного узвару аж паморочилось в голові, а я лише і думала як би то поцупити свіженький пампушок, обов’язково ще теплий, бо так смачніше. А дідусь тим часом тер мак на кутю – вона у нас була завжди з родзинками, цукатами та медом. У кутику стола примостився справжній символ Різдва – дідух.
В дитинстві я завжди любила це свято, в ці дні відчувалась якась магія. За одним столом на Святвечір збиралась вся родина, вечеряти сідали як зійде перша зірка, а розходились далеко за північ. Вхідні двері не зачинялись – то були колядники. Я теж любила колядувати – і сама, і з друзями. Ми як починали ввечері 6 січня, то і 7, і 8 ходили по домівках та співали. А найулюбленіше, вертеп, зазвичай ставили старші хлопці та дівчата – це театралізоване дійство про народження Ісуса Христа. Воно зазвичай супроводжується колядками.
Вертеп на Львівщині/фото ілюстративнеФото: zahid.espreso.tv/
Зранку на Різдво усі йшли до церкви, досі пам’ятаю як під новенькими чобітками хрустів сніг, а попереду було чути відгомін коляди. Після Різдвяної Літургії ми сідали снідати – тут уже на столі з’явились м’ясні страви: домашня ковбаска, шинка, бочок.
І хоч я давно не дитина, пухнасті котики більше не обдирають ялинку, а пампушки надгризає вже мій племінник, дух Різдва живе. До церкви ми йдемо вже у Дрогобичі, вечеряємо без дідуся та бабусі, а колядники стукають у домівки все рідше й рідше. Я люблю Різдво, наші традиції та усю цю метушню перед святами, в ньому живе щось наше, рідне, українське.
Як відзначали Різдво у Гуляйполі
Лілія Пузанова,
редакторка Дрогобич.City
У Гуляйполі, як місті Запорізької області, відзначають Різдво й 6 й 7 січня. Тут на Святвечір, 6 січня, діти часто носять «вечерю». «Тато й мама передали вам вечерю», - говорили діти, навідуючись до сусідів, знайомих чи хрещених. Вечерею слугувала зварена кутя, яку передавали, часто, у баночці (слоїку). Кутю варто скуштувати й похвалити, пригостити цукерками. Ми ще давали багато яблук, бо ж мали декілька яблунь у дворі, які гарно родили.
Моя бабуся зазначала, що цього дня строгий піст та не можна їсти до першої зірки. Традиційно вважалось, що 6 січня має бути пісна вечеря. Але цього не всі дотримувались. За родинним столом збирались, часто, саме 6 січня. Ходили у гості до батьків, приводили онуків. Й так само ходили у гості 7 січня до друзів.
А от колядувати повелось на Різдво 7 січня. Як лише починало темніти, у місті ходили колядники, нерідко, ті самі сусідські діти, що й приходили напередодні. Ходять у місті без різдвяних атрибутів, просто з колядками. Також у храмах вранці у церквах співали колядки діти, які займаються вокалом, разом зі своїми викладачами. Була традиція пригощати чимось малечу на Різдво у церквах.
А от 12 страв готували не всі. Це вже залежало від уподобань родини. У нашій, наприклад, з традиційних страв була лише кутя. Що цікаво, часто для неї ми використовували рис. А також були присутні улюблені у родині страви. Дідух також не зустрічався серед різдвяних атрибутів ні у мене, ні у моїх знайомих. Але у цей день обов’язково сяяла новорічна ялинка. Розбирали її вже аж після свята Водохреща.
Кутя, яку носили хрещеним у ГуляйполіФото: Фото ілюстративне
Різдво у Харкові
Надія,
переселенка з Харкова
У дитинстві дуже чекали Різдво, бо ходили колядувати по сусідах. Нам давали цукерки, печиво та гроші. Ми вчили вірші та ходили компанією.
Як підросла сестра, то вже вона зі своїми друзями ходила колядувати, змінилося тільки те, що в них були костюми різних принцес та героїв.
В нас теж готують кутю, але ми її відносимо хрещеним батькам. Місто теж святкує, як звечоріє, то ансамблі ходять колядувати по місту. Їх можна було зустріти в метро, на вулицях центру, адміністрації та деяких закладах.
Різдво на Чернігівщині
Дарина Руденко,
студентка факультету журналістики
У самому Чернігові колядують лише ввечері 6 січня, а от села Чернігівської області, то у кожному селі колядують у різну дату – від 6 січня до 8. Наприклад, там де проживає моя бабуся, діти йдуть колядувати 8 січня від ранку до вечора.
Ще одна традиція, яка поширена переважно в деяких селах та містечках, це носити хрещеним вечерю. 6 січня на Святий вечір діти несуть так звану вечерю своїм хрещеним, і за це від них отримують подарунки.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
