На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Нія Нікель з родиною вирішила евакуюватись з Києва до Трускавця. Її дочка має ДЦП та епілепсію, тож дорога була складною. Жінка розповіла, що Трускавець для людей з інвалідністю відносно комфортне місто.
Хто повідомляє: Дивись.Info
Після початку повномасштабного вторгнення Нія Нікель та її дочка Єва евакуювалися з Києва до Трускавця.
Нія розповідає, що з укриттями біля її будинку було досить складно, а бігти до метро 15 хвилин не було сенсу.
«Єва має ДЦП та епілепсію, тож вона пересувається на кріслі колісному. У перші дні повномасштабної війни ми з чоловіком по черзі обходили всі ближні двори в пошуках бомбосховища, але всі вони були на замках. Єдиний варіант – це метро до якого йти 15 хвилин, що в принципі знімало будь-який сенс туди йти. Математика проста: одягти дитину з інвалідністю в зимовий одяг – 15 хвилин, спустити візок з третього поверху без ліфту – 10 хвилин, дійти до бомбосховища – 15 хвилин, спустити по ескалатору –15 хвилин = 55 хвилин пригод під загрозою ракет».
Саме тому вони вирішили евакуйовуватись: Нія, її чоловік, дочка Єва та їхній кіт. Сім’я мала власну автівку, через це дорога була дещо легшою.
«До того ж Єва маленька і була в автокріслі без сторонньої допомоги. У дорозі ми пробули 26 годин, міняючись по черзі з чоловіком. Я годувала Єву, перекинувшись з переднього сидіння назад, поки чоловік був за кермом: боялися втратити кожну секунду, зважаючи на колосальні всеукраїнські затори. Єва на спеціальному харчуванні, тож я наготувала їй на 3 доби і закинула в переносний холодильник. Довелося їсти заморожену їжу, бо гріти не було де. Ми економили бензин, боялися десь заглохнути. Наш кіт має імунодефіцит, тому я кутала його клітку, щоб він не застудився. Через стрес він постійно блював, і я, за можливості, на кожній із зупинок вичищала йому клітку. Якщо узагальнити: ми були виснажені, Єва та кіт змучені, умови антисанітарійні із загрозою хвороб та ускладнень», – розповідає Нія.
Вона зазначає, що Трускавець – це досить комфортне місто для людей з інвалідністю..
Жінка каже, що коли вони доїхали, то орендували номер за 30000 за 5 днів – інших вже не залишилось, проте ця ціна була сталою, її не завищували з початком повномасштабного вторгнення.
У санаторії, де вони проживали, був ліфт, пандуси, кухня, щоб приготувати їжу, проте бомбосховища не було, а також - лікарів.
Нія з сім’єю пізніше покинула Трускавець, бо Єві потрібні ліки на основі канабісу. Він в Україні не легалізований, а через кордони під час гуманітарної кризи ліки не возили.
Жінка радить переселенцям говорити про свої потреби, тому, що отримати допомогу є справді багато можливостей. Потрібно шукати волонтерські організації:
«Зараз працює кілька дуже потужних фондів, що надають безкоштовну кваліфіковану реабілітацію, ліки, медичний супровід. Я дійсно раджу більше взаємодіяти з волонтерськими програмами і не перевантажувати державну систему».
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
