Уляна Стоколоса дрогобичанка, яка вже 12 років живе в США. Вона народилася в Дрогобичі, навчалася в ЗОШ №1, закінчила ДДПУ та у 22 роки переїхала у місто Індіанаполіс, штат Індіана, де на той час вже проживали її батьки та сестра.
Уляна зараз в Америці, проте дуже сумує та переживає за Батьківщину. У перші дні повномасштабного вторгнення Уляна не могла повірити в нову реальність, але згодом знайшла розраду в благодійній допомозі. Вона, її американська подруга Кайл Манк і друг із Дрогобича В’ячеслав Хомин створили благодійний фонд «З Любов’ю Україні» та допомагають українським військовим, переселенцям, літнім людям та дітям-сиротам.
Дрогобич.city Уляна розповіла, як це, жити далеко від України в такий складний час, як виникла ідея продавати транспаранти та створити благодійний фонд, чи підтримують американці Україну, згадала про Дрогобич та нагадала людям про важливість об’єднуватися та допомагати.
Про перший день повномасштабної війни
Початок війни я зустріла в США вдома. В Америці це була 10 година вечора 23 лютого, адже з Україною у нас різниця в часі 7 годин. Я була вдома, вклала дитину спати й відкрила Фейсбук. Як грім серед ясного неба я побачила новини про бомбардування Києва, Харкова та інших міст і зрозуміла, що почалася війна.
Ми багато чули про війну, не тільки по українських новинах. Американські ЗМІ також багато про це говорили та попереджали, що росія нападе на Україну, але до останнього не хотілося в це вірити.
Цей день залишиться в моїй пам’яті на все життя. Такого відчаю я не відчувала ніколи у своєму житті. Нічого не хотілося робити. Хотілося лише плакати від болю та розпачу.
Було дуже важко усвідомити, що це реальність, що це насправді відбувається. Уся моя сім’я дуже важко переживала ці події й переживає зараз. Ми не розуміли, чим це все може закінчитися. Я почала одразу дзвонити рідним, близьким, друзям, дізнаватися, як вони, чи вони у безпеці, що відбувається у нашому місті, у Львівській області, бо по новинах на той час нічого не говорили за Львів. Відчувався шалений страх. Ми не знали, куди себе діти та куди бігти.
Це був дуже тяжкий період, думаю, що не тільки для мене, а для усіх українців, навіть тих, що були у цей час за кордоном. Знаю це не тільки зі свого досвіду, але й через те, що спілкуюся з іншими українцями, які живуть тут у нашому штаті. Усім було дуже важко, у всіх був шалений страх, розпач і невідомість.
Як благодійність стала розрадою
Бути далеко від рідного дому, від рідного міста в такий важкий час дуже складно. А ще складно усвідомлювати, що люди, яких тих любиш, проходять через увесь цей жах кожного дня, вони чують ці жахливі сирени, їм доводиться ховатися, ховати своїх рідних, своїх дітей. Дуже важко дивитися новини про те, як кожного дня потерпають міста України від російських ракет, скільки людей гине.
У мене були докори сумління, що я і моя сім’я в безпеці, а інші українці ні. Саме тому я почала займатися благодійною діяльністю. Це мене заспокоює та дає зрозуміти, що я допомагаю державі наблизитися до перемоги. Я дуже вдячна усім, хто підтримав нас тут у США, усім американцям та українцям.
Коли ми почали продавати транспаранти, щоб за вилучені гроші купити речі для військових, американці виявили шалену підтримку. Ми з Кайл не встигали розвозити їх, настільки багато людей зголосилося нас підтримати. Саме в цьому я знайшла розраду та розуміння, що я щось роблю, а не просто сиджу у безпеці. Я згуртовую людей: у нас в США є декілька волонтерів, які співпрацюють з нами на постійній основі. Вони постійно нам допомагають з військовим обладнанням, з медикаментами.
Допомога українським захисникамФото: Уляна Стоколоса
Це все дуже важливо, адже українці, які за кордоном, відчувають теж саме, що і я, їм теж хочеться робити вклад у нашу перемогу. Допомога та підтримка українського народу дає нам можливість відчувати себе потрібними, відчувати себе частиною боротьби, яка відбувається на території України, боротьби за перемогу.
Про ідею продавати транспаранти для допомоги Україні
Коли я приїхала в Америку Кайл Манк була однією з перших, з ким я познайомилася. Ми дружимо сім’ями понад 12 років. Вона завжди підтримувала мене і мою сім’ю, дуже допомагала у різних питаннях. Кайл знає, як сильно я люблю Україну, як дорогі мені люди, які живуть там. Тому, в перші ж дні повномасштабної війни вона подзвонила і запитала, чим може допомогти. Згодом у неї виникла ідея зробити транспаранти, оскільки вони дуже популярні в США, їх використовують для реклами, оголошень, виборчих кампаній.
Транспарант, розташований на території Генерального консульства України в ЧикагоФото: Уляна Стоколоса
Створити їх було вдалою ідеєю, адже завдяки цьому ми зібрали кошти на допомогу Україні. Ми відправляли транспаранти по всій Америці та навіть в Канаду та Німеччину. Це допомогло також надати розголосу подіям в Україні: люди, проїжджаючи містом, бачать ці транспаранти й згадують Україну та війну, яка досі там триває.
В’ячеслав Хомин, Кайл Манк та Уляна СтоколосаФото: Уляна Стоколоса
Мені часто відправляють фото з нашими транспарантами, які помічають біля будинків. Це дуже тішить нас із Кайл. Без неї я не мала б такої можливості допомогти Україні. Я дуже вдячна їй та її сім’ї за підтримку.
Про благодійний фонд «З любов’ю Україні»
Цього тижня ми відправили в Україну 250 кг допомоги: медичні засоби, новий одяг, тактичне спорядження для військових. Також ми забезпечили машину швидкої допомоги на передовій новими колесами.
Передана допомога українським бійцям Фото: Уляна Стоколоса
На цей момент уся допомога, яку отримує благодійна організація в Дрогобичі «З любов’ю Україні» надходить з США. Ми купуємо усе необхідне за кошти, які виручили за продаж транспарантів. Також до нас долучилося багато волонтерів, які за власні кошти купують медикаменти, військове обладнання і передають нашій організації. Дуже багато знайомих та друзів долучаються до допомоги й надають нам товар, який ми відправляємо. Наприклад, нещодавно завдяки Кайл ми отримали від лікаря з Маямі вісім великих коробок медикаментів та медичного обладнання. Також до нас долучається малий бізнес, передає багато одягу для переселенців, для діток-сиріт.
Також нас запрошують на різні заходи, де ми отримуємо дуже багато допомоги. Зокрема, у жовтні в одній зі шкіл нашого міста відбудеться благодійна акція для збору допомоги дітям України, яка буде передана у Дрогобицький дитячий будинок, а також діткам, які постраждали від війни.
Допомога українським бійцям від благодійного фонду "З любов’ю Україні"Фото: Уляна Стоколоса
У США ми співпрацюємо з іншими благодійними організаціями, щоб перейняти їхній досвід. А також з асоціацією українців в штаті Індіана, моя сестра є її співзасновницею. Асоціація працює насамперед, щоб згуртувати українців, підтримувати українську мову та культуру, познайомити американців з цією культурою. Я також є членом правління цієї асоціації.
Після закінчення війни ми плануємо продовжувати нашу діяльність і далі будемо шукати підтримку для України за кордоном.
Про віру американців у нашу перемогу
Американці дуже підтримують Україну, усі допомагають, як можуть. У нас на будинку висить український прапор, стоїть транспарант, і незнайомі люди часто підходять і говорять нам слова підтримки. Усі говорять, що важко повірити в те, що у 2022 році можливі такі звірства. Кажуть, що дуже важко дивитися на те, як багато людей помирає від звірств та катувань. Для українців, які зараз в США, дуже важливо чути ці слова та відчувати підтримку.
Люди в Америці впевнені, що Україна переможе, вони підтримують американську владу у допомозі Україні. Всі вірять та бажають нам найшвидшої перемоги. І я дуже вірю, що зовсім скоро ми будемо цю перемогу святкувати й всі американці святкуватимуть її разом з нами, адже кожен із них долучився до цієї перемоги певною мірою також.
Про Дрогобич та спогади
У мене дуже теплі спогади про Дрогобич. Хоча я не живу там вже понад 12 років, він залишається моїм домом, моїм рідним містом. Він у мене асоціюється з безтурботним дитинством, радістю, затишком. У мене там є бабуся та дідусь, проведені канікули у них – це, напевно, найкращі спогади з дитинства.
Уляна в ДрогобичіФото: Уляна Стоколоса
У нас також дуже багато рідних людей та друзів у Дрогобичі, з якими ми виросли, з якими ми дружимо з дитинства. В’ячеслав, з яким відкрили благодійну організацію в Дрогобичі, один із них. Ми знайомі більше ніж 27 років. Ми дуже рідні та близькі люди один одному.
Ми з чоловіком та дитиною приїжджаємо у Дрогобич майже щороку. Дуже радіємо кожній поїздці у рідне місто і тішимося тому, як Дрогобич змінюється, як він стає все кращим і кращим. Думаю, що для людей, які живуть у Дрогобичі, зміни не так помітні, як нам, коли ми приїжджаємо раз у рік.
Транспарант в ДрогобичіФото: Уляна Стоколоса
Про повернення в Україну
Я б дуже хотіла повернутися додому, бути в Дрогобичі. І я дуже сподіваюся, що війна скоро закінчиться й у нас буде така можливість приїхати додому і там залишитися, відновлювати країну, відбудовувати, робити свій внесок в розвиток міста. Це, напевно, одна з наших мрій, але, як складеться наше життя – час покаже.
Про важливість гуртуватися та допомагати Україні
Ми запрошуємо усіх людей, у яких є змога та бажання допомогти, долучатися до нашої благодійної організації «З любов’ю Україні». З початком війни, допомоги потребують усі, як військові, так і мирні жителі. Дуже багато ВПО, які втратили все. Окрім цього, є дитячі будинки та будинки для літніх людей, яким і до війни було надзвичайно важко. Ці проблеми залишились, але на даний час відійшли на другий план.
Ми розуміємо, що люди в Україні, на жаль, не мають великих можливостей підтримувати благодійні фонди в цей час, адже усім важко. Ми вдячні за будь-яку підтримку. Об’єднавшись, ми зробимо більше, ніж поодинці. Ми готові співпрацювати з волонтерами з будь-якої країни.
Запрошуємо приєднатись до нас молодь, особливо ту, яка володіє іноземними мовами. А ще закликаємо усіх дрогобичан, які проживають за кордоном, об’єднуватись, збирати допомогу, розповідати про усі жахіття, які відбуваються в Україні. З власного досвіду можу з впевненістю сказати, що люди за кордоном відгукуються і готові допомагати, потрібно лише не мовчати та говорити про війну, закликати до підтримки.
На даний час ми уже маємо декількох дрогобичан у Польщі, які передали нам харчові продукти та ліки, засоби гігієни. Завдяки цим волонтерам ми змогли забезпечити сім’ю з Краматорського району Донецької області найнеобхіднішим. Дуже часто люди думають, якщо у них не має можливості зібрати багато, то не варто навіть починати. Це не так. Навіть одне пакування ліків може комусь допомогти.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
