Цьогоріч навчальний рік у школах став досить суперечливим. Спочатку у Міністерстві освіти і науки заявили, що будуть готуватись до навчання офлайн. Доки громади на місцях вирішують головоломку зі сховищами, батьки наввипередки реєструють та підписують петиції. Одну — проти навчання офлайн у школах, іншу — за навчання офлайн.
Чи варто забороняти навчання офлайн? В цьому питанні розбирались журналісти Дрогобич.City.
Лілія Пузанова: “Потрібно перестати брехати собі про майбутню безпеку й звикнути, що загроза буде постійною”
Хто дивився фільм “Траса-95”, певно пам'ятає момент з судом, де всі один одному брешуть й захоплено грають у цю гру. Так і відбувається з темою про укриття у школах. Зараз не говорю про школи півдня й сходу, які знаходяться біля лінії фронту, й куди ракети прилітають у перші хвилини після сигналу повітряної тривоги. Мова зараз про Львівську область.
Ми ще не звикли жити в умовах війни, а доведеться. І навіть не тому, що прогнозують її довготривалість, а тому, що росія й досі існує. Країна, яка постійно воює з сусідніми. Це як жити поруч з вулканом, який ось-ось вибухне. Така собі “lava flow hazard zone 1”. Тож говорити про укриття потрібно на довготривалий термін. Дуже довготривалий. Постійний. І не лише у школах.
Досить дивно, коли точаться суперечки про укриття у школах й при цьому є повне ігнорування цієї теми у садочках. Діти у садочках не заслуговують на безпеку? Чи мами можуть сидіти вдома всі 6 років, й дітям до цього часу не потрібна: їжа, одяг, обстеження, лікування? Почнімо, зрештою говорити про укриття у всіх закладах. І шкільних, і позашкільних, і дошкільних. І не лише про укриття, а про безпеку у цих закладах, яка зробить мінімальним ризик терористичних актів. Чому ми думаємо лише про ракети, які летять у школи?
Я мама першокласниці. Коли обирала навчальний заклад, надала перевагу тому, де вже є укриття. Також близькість сховищ до навчальних закладів можна переглянути тут.
Коли подавала документи до школи, нас, батьків, опитували, чи добре нам навчатись онлайн, чи потрібна офлайн форма. Обрала офлайн, бо “lava flow hazard zone 1” нікуди не зникне, завтра, після завтра, через 20 років. Також неможливо говорити, що віддати дитину до дитсадка чи на підготовчі курси під час війни це нормально, а до школи — ні. Повинен бути баланс у цьому питанні.
У Дрогобицькій громаді перевірили 31 навчальний заклад міста та навколишніх сіл. За результатами комісії – 27 освітніх закладів готові до початку навчального року, а 4 — ні. Тож, швидше за все, тут будуть навчати дітей онлайн. І це зрозуміле рішення, з огляду на загрозу ракетного удару. Також станом на 21 липня на Львівщині перевірили укриття майже половини шкіл, з них лише 36% можуть навчати очно. UNICEF готова допомогти в оснащенні укриттів шкіл на Львівщині. Було б добре дізнатись, що й органи влади, й відповідні організації працюють над тим, щоб обладнати укриття у всіх навчальних закладах.
Ніхто не спитав про те, як тут з охороною навчального закладу. Хоча це найперше, що мали б оглянути батьки школярів й найперше, чим мали б цікавитись.Найперше, про що мають піклуватися у кожній громаді, відносно освітніх закладів.
Нам належить ще довго, можливо, 20, 40, 80 років жити у “lava flow hazard zone 1”. Якщо росію не денацифікують. І досить розумно було б пристосувати своє життя до нових умов вже зараз. З навчанням у школах, дитсадках, вищих навчальних закладах, лікуванням, відпочинком, походами у магазин.
Юлія Кметик: “Онлайн-навчання не зрівняється з живим спілкуванням з вчителями та однокласниками”
Насправді дуже шкода, що діти вже який рік не можуть повноцінно навчатися: спочатку пандемія, тепер повномасштабна війна. Я вважаю, що онлайн-навчання не зрівняється з живим спілкуванням з вчителями та однокласниками, шкільними гуртками та подіями. Школа — це свого роду випробування і вона дає дещо набагато більше, ніж просто знання.
У мене ще немає дітей, тому в мене є надія, що вони не будуть знати, що таке тривога, бомбосховище, евакуація. Натомість я хочу, щоб вони знали, як це: гратись з однокласниками на перерві, святково одягатися на посвяту «Букварика», танцювати на новорічній дискотеці, нашвидкуруч писати домашнє завдання перед уроком та з гордістю розв’язувати задачу з математики біля дошки.
Я сподіваюсь, що у них буде повноцінне шкільне життя, але, на жаль, зважаючи на нашого здичавілого сусіда, сподівань мало. Потрібно адаптуватись до наших реалій та розуміти, що росія не зникне з карти й там не з’явиться замість неї «Океан мрій». Тому, про укриття потрібно думати з перспективою і робити їх якісними.
Поки на Дрогобиччині мало саме якісних укриттів, лише 4 з наявних бомбосховищ готові для довготривалого перебування там, ще 4 — обмежено готові. У 27 закладів освіти є належні укриття, проте, я думаю, там мінімальні умови щодо безпеки. Зараз цього може бути достатньо, але це питання потрібно вивчати та удосконалювати укриття, адже це про нашу безпеку та безпеку наших дітей.
Можна говорити про будь-які причини, чому дітям не варто навчатися офлайн під час війни: повітряні тривоги будуть зривати навчальний процес, дітей буде важко заспокоїти та згрупувати в разі небезпеки, у батьків буде серце не на місці під час тривог. Але, давайте будемо чесними, прилетіти може будь-куди й не факт, що укриття у вашому будинку краще, ніж у школі. Тому, я за те, щоб діти навчались очно, їм це потрібно. Нехай у них буде справжнє шкільне життя.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
