У Дрогобицькому міському парку культури та відпочинку 10 червня ще на підході було чути звук мотокіс. Тут комунальні служби міста проводили загальноміську толоку, до якої запросили місцевих жителів та евакуйованих. Долучився і місцевий бізнес: ресторан-піцерія Green Park Pizza, які не лише готували смачний плов, а й організували апетитні сендвічі-піци на перекус. До толоки долучилась і редакція Дрогобич.City.
Початок прибирання був запланований о 10.00. Начальниця дільниці зеленого господарства "Служби муніципального управління" Наталя Пилипів, як організатор процесу, вже розподіляла обов'язки.
Звук мотокоси лунав постійно
— Хто має сили та змогу чистити озеро? Також потрібно позбирати сміття, позамітати, очистити траву біля бордюрів, щоб було охайно, — обирала охочих вона.
Дивлюсь запитально, маючи в досвіді лише з прополювання трави.
— А ви працюватимете у парі з Анею, вона у цих справах молодець, — зазначила пані Наталя й вручила мені граблі й садові ножиці зі словами: й кущі треба буде пообрізати.
Кущі я ніколи не обрізала й замислилась над темою: “А що, як не гарно вийде”.
Прибирав навіть пес
— Так, пішли у затінок, бо ти на сонці швидко згориш. Я тут лише на годину, бо ж робочий день. Я з обіду працюю, — зазначила Анна, швидко починаючи роботу.
Роззнайомились, Аня Савицька волонтерка, долучається до різноманітних ініціатив не вперше. Минулого року також прибирала у цьому парку.
— У нас у Дрогобичі загалом дуже розвинений волонтерський рух. Волонтерів знають. Тож якщо волонтер пише, зазначає, що долучається до ініціативи, то з ним обов'язково прийдуть ще люди. А це важливо для загального результату. Шкода лише, що робочий день, надовго не можу залишитись.
Анна так вправно й швидко долає бур'ян, зарості трави та замітає, що мені й не вгнатись. Прориваю траву біля паркану та згортаю накошене.
Згрібали покошену траву
— Какоє счатье, — кидає у мій бік чоловік у білій футболці, що проходить повз. Дивлюсь на нього, він поспішає відвести погляд. Зрозуміло, що то було в контексті: “Ну нарешті тут поприбирають”.
Розповідаю Анні про бажання догнати того пана й вручити йому граблі. Сміється.
— Насправді комунальна служба не в силі все це осягнути по місту: ви бачите скільки є стихійних сміттєзвалищ, скільки є адміністративних порушень, які всі ліквідовуємо.
Одна з куп сміття
Ідея толоки це для мене ідея згуртувати та об'єднати громаду. Минулого року ми провели п'ять толок по місту, цього року то є друга толока, і кожен може бути ефективним, в силу своїх можливостей. Це не є одноразова акція, таких заходів має бути декілька. Так, як вдома прибираємо, так і регулярно потрібно це робити у місті. Це також формує свідомість та відповідальність перед містом, — говорить Наталя Пилипів
Працювали незалежно від віку
Поки згрібаю траву, знайомлюсь з Зінаїдою. Вона з Покровського Донецької області, спирається на тростину та вільною рукою висмикує траву.
— Мене прихистили тут, то хочу віддячити, допомогти місту, — розповідає Зінаїда.
Говорить, отримала травму ноги восени, а у Покровську залишився великий дім з пічним опаленням. Зітхає, й далі продовжує боротись з травою, адже прагне і віддячити, і бути корисною.
Ще б декілька пар човнів
Тим часом підприємець, який встановлює батути у парку, приніс надувний човен. З'явилися додаткові підсаки та сітки для вилову рясту, якого було зелено.
Чоловіки у човнах вже роззнайомились між собою, до них приєднався власник Green Park Pizza Леонід Безсонний. Доки чоловіки тягали ряску, ми з Наталею Пилипів з одного боку, та дівчата — з іншого виловлювали її підсаками.
Це лише частина "зелені"
— Буде з того толк? Мені наче я вітер ганяю, — питаю у пані Наталі.
— То звісно буде, як кожен хоч трохи робитиме. Однак її менше ставатиме, — зазначає Наталя.
Ряст витягували й великими, й малими купами
Тим часом чоловіки вкотре вивантажували ряст з сітки. Велику купу, наче декілька русалок зловили.
Тим часом на вогні у великому чані доварюється смачний плов на обід.
З-поміж гомону, дзижчання косарок, аромату барбарису, рису та часнику, доноситься діалог повара з кимось: — Яка каструля? Плов у звичайній каструлі — це рисова каша.
Плов вийшов справжнім, ароматним. Парк був покошеним, по обіді частину рясту вдалось витягнути, під бентежне квакання місцевих жаб, сміття прибране, залишалось доробити поточні роботи та позбирати покошене й настрижене.
Щодо садових ножиць: поки мене ніхто не рухав, таки настригла кущів біля озера. Вийшло, ніби, охайно.
