Дрогобич - місто, оповите таємницями та легендами. Місто, від якого іноді дрижаки пробирають. Місто, де часові межі настільки тонкі, що й не знати, де сьогодення, а де — минуле. Напередодні Дня усіх святих, а також напередодні наймістичнішої ночі — Хеловіну, ми підготували для вас цікаві й часом досить страшні легенди про наше місто.
Чи вірите у привидів? Можливо частина із вас відповість ствердно. Ходять чутки, що в Дрогобицькому костелі святого Варфоломія блукає примара. Знаємо навіть її ім'я — Катерина Рамултова, чий надгробок вміщений у приміщенні костелу. Він датується 1572 роком. Надгробок виконав скульптор Себастіан Чесек, виходець із Кракова.
Ця літня та вольова жінка відчуває себе там повноцінно господинею. Адже кажуть, що в костелі іноді саме по собі вмикається і вимикається світло, чути чиїсь приглушені кроки. А може це зовсім і не Катерина, а неупокоєні душі інших похованих біля костелу людей?
З костелом пов'язана також ще одна легенда. Якось у суботу старий ксьондз затримався тут надовго коли готував проповідь. Раптом він почув як заграв орган і почали доноситися різні людські голоси. Коли ксьондз спустився вниз, то побачив, що костел повен міського люду. Чоловік робив спроби поговорити з міщанами, але йому ніхто не відповідав. А коли вдарив ранковий дзвін, марево й люди щезли. Згодом в місті почалася епідемія чуми.
До речі, костел Святого Варфоломія за інформацією краєзнавчо-туристичного порталу "Край" входить до переліку 15-ти містичних та таємничих храмів України. Цікаво, що дерева між костелом та дзвіницею теж овіяні легендами. Їх називають деревами вішальників. Чому так, пояснити важко. За однією з версій, на них колись вішали в'язнів або ж полонених козаків, які в 1648 році вирішили взяти місто.
Окрім привидів, в Дрогобичі колись водилися й упирі. Мабуть, частина дрогобичан чула легенду про Зельмана Вольфовича. Це хитрий лиходій, якому все сходило з рук, адже він перебував під патронатом польського короля. Побутувала навіть думка про те, що в жовтні 1744 року сам Олекса Довбуш побував у Дрогобичі, аби знищити цього орендаря.
До речі, дрогобичани нерідко звинувачували саме євреїв у тому, що вони п'ють людську кров. Так, наприклад, у 1718 році в місті знайшли тіло вбитої дитини. Містяни вважали це ритуальним вбивством, яке вчинили євреї. Кажуть, що Зельман, коли помер, спокою не знайшов, а почав ламати у костьолі підсвічники та палити вівтарі. Тому його тіло місцеві викопали з могили і втопили у Солоному Ставку.
А як щодо відьом? Практика спалення відьом на Дрогобиччині збереглася аж до першої половини ХІХ століття.
Фото: dyvys.info
Так, наприклад, у Нагуєвичах у 1821 році відбулося спалення упирів та відьом, які начебто умертвляють людей під час епідемії холери. Їх загнали у центр села і по одному кидали у вогонь. Та, звісно, що після спалення смерті не припинилися, а епідемія нікуди не зникла. Тоді ж подібний акт спалення відбувся і в Ясениці Сільній.
Бачимо, що Дрогобич повниться різноманітними містичними легендами. А які ще таємничі місця відомі вам?
